Адвокат у кримінальних справах в Аланії та кримінальне право
Кримінальне право визначає, чи вважається дія злочином і яке покарання за неї застосовується; кримінальне процесуальне право, своєю чергою, регулює, за якою процедурою це визначення здійснюється. Частина проблем, що виникають у справі, стосується кваліфікації дії, а значна частина — застосованої процедури.
Процес найчастіше розпочинається із заяви, повідомлення або протоколу органів правопорядку. З цього моменту в особи, яка має статус підозрюваного, виникають такі права, як право мовчати, право на допомогу захисника та право вимагати збирання доказів на свою користь. Той самий процес містить і для особи, якій злочином завдано шкоди, окремі питання, як-от строк подання заяви, збереження доказів та участь у провадженні.
У кримінальному провадженні строки є короткими й здебільшого чітко визначеними. У разі пропущення строків, передбачених для стадії надання пояснень і допиту, оскарження заходів забезпечення провадження, оскарження рішення про відсутність підстав для кримінального переслідування та подання засобів правового захисту, подальше поновлення часто вже неможливе.
Основні напрями практики
Основні спори у кримінальному праві
Проблеми, які виникають у кримінальних справах, стосуються як кваліфікації інкримінованого діяння, так і порядку судового розгляду. Та сама подія залежно від її елементів і процесуального статусу сторін може підпадати під різні склади кримінальних правопорушень; підсудний суд, порядок провадження та доступні засоби правового захисту також змінюються відповідно до цього.
Права підозрюваного та обвинуваченого
Перед отриманням показань і допитом особі роз'яснюють інкриміноване їй кримінальне правопорушення; повідомляють про право обрати захисника та про те, що захисник може бути присутнім під час отримання показань або допиту. Про затримання негайно повідомляють одного з близьких затриманого, якого він зазначить. Крім того, особі повідомляють, що ненадання пояснень щодо інкримінованого кримінального правопорушення є законним правом; нагадують, що вона може вимагати збирання конкретних доказів для усунення підозри, і надають можливість навести обставини, що свідчать на її користь.
Право на отримання допомоги захисника за загальним правилом реалізується за клопотанням; особі, яка заявляє, що не має можливості обрати захисника, за її клопотанням колегія адвокатів призначає захисника. Якщо підозрюваний або обвинувачений не має захисника і є дитиною, особою з інвалідністю, яка не здатна захищати себе, або глухим і німим, а також у справах про кримінальні правопорушення, за які нижня межа покарання у виді позбавлення волі перевищує п'ять років, захисника призначають без клопотання.
Закон прямо забороняє методи, що порушують волю. Не допускається фізичний або психічний вплив, зокрема жорстоке поводження, катування, введення лікарських засобів, виснаження, обман, застосування сили чи погроз, а також використання певних засобів; не можна також обіцяти протиправну вигоду. Показання, одержані із застосуванням заборонених методів, не можуть оцінюватися як докази, навіть якщо вони були надані добровільно. Показання, отримані працівниками правоохоронних органів без участі захисника, не можуть бути покладені в основу судового рішення, якщо їх не підтвердить підозрюваний або обвинувачений перед суддею чи судом.
Правило про те, що докази, одержані незаконними методами, не можуть бути покладені в основу судового рішення, закріплене як у Конституції, так і в Кримінальному процесуальному кодексі. Якщо судове рішення ґрунтується на такому доказі, це саме собою є підставою для його скасування в порядку перегляду судового рішення. Тому спосіб отримання доказу може бути настільки ж визначальним, як і його зміст.
Процесуальні заходи: затримання, тримання під вартою та судовий контроль
Строк тримання затриманої особи не може перевищувати двадцяти чотирьох годин із моменту затримання, за винятком обов’язкового часу, необхідного для доставлення до найближчого судді або суду; цей обов’язковий строк не може перевищувати дванадцяти годин. У разі вчинення злочину групою строк тримання затриманої особи може бути продовжений прокурором у письмовій формі щоразу не більше ніж на одну добу, а загалом — до трьох діб, у зв’язку зі складністю збирання доказів або значною кількістю підозрюваних. Якщо особу не звільнено, не пізніше закінчення цих строків її доставляють до слідчого судді для допиту; під час допиту також присутній захисник. Закон окремо передбачає, що щодо певних перелічених у ньому злочинів, обмежених випадками затримання на місці вчинення злочину, затримання може здійснюватися також начальниками органів правопорядку.
Тримання під вартою може застосовуватися за наявності конкретних доказів, що вказують на сильну підозру у вчиненні злочину, та підстави для тримання під вартою. Закон також передбачає, що рішення про тримання під вартою не може бути ухвалене, якщо такий захід є непропорційним важливості справи та покаранню або заходу безпеки, який, імовірно, буде призначено. Рішення про тримання під вартою не може бути ухвалене у справах про злочини, що передбачають лише судовий штраф, а також про злочини, за які верхня межа покарання у виді позбавлення волі не перевищує двох років; умисні злочини проти тілесної недоторканності виключені з цього обмеження.
Судовий контроль є заходом, який може застосовуватися замість тримання під вартою за наявності підстав для тримання під вартою; він може застосовуватися також у випадках, коли законом передбачено заборону тримання під вартою, і може бути призначений на стадії судового розгляду. До передбачених законом обов’язків належать: не виїжджати за кордон, регулярно з’являтися у визначених суддею місцях у встановлені строки, не відвідувати визначені місця або регіони, не залишати житло або певну місцевість, не користуватися визначеними транспортними засобами, не зберігати зброю та внести грошове забезпечення. Виконання цих обов’язків також може контролюватися за допомогою електронних пристроїв. Рішення щодо судового контролю можуть бути оскаржені; необхідність продовження відповідного обов’язку періодично переглядається, а законом передбачено максимальні строки застосування судового контролю.
У ході досудового розслідування питання про те, чи потрібно продовжувати тримання під вартою, повторно розглядається не пізніше ніж через кожні тридцять днів за клопотанням прокурора Республіки суддею кримінального суду миру із заслуховуванням підозрюваного або його захисника; такого розгляду може вимагати і сам підозрюваний. На стадії судового розгляду суд вирішує це питання на кожному засіданні або, якщо цього вимагають обставини, між засіданнями. Крім того, на будь-якій стадії можна заявити клопотання про звільнення з-під варти та оскаржити рішення про взяття під варту. Закон також окремо встановлює максимальні строки тримання під вартою; ці строки залежать від підсудності суду, стадії досудового розслідування чи судового розгляду, виду злочину та віку підозрюваного.
У випадках, передбачених законом, можна також вимагати від держави відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження. До таких випадків належать затримання, поміщення під нагляд, взяття під варту, обшук і вилучення майна, здійснені без дотримання встановлених умов; а також ухвалення рішення про відсутність підстав для кримінального переслідування або виправдувального вироку після законного затримання чи взяття під варту. Вимогу про відшкодування можна заявити протягом трьох місяців із дня повідомлення про набрання рішенням чи вироком законної сили та в будь-якому разі протягом одного року з дня набрання ними законної сили.
Види злочинів та їхній вплив на провадження
До злочинів проти особи належать умисне заподіяння тілесних ушкоджень, заподіяння тілесних ушкоджень з необережності, погроза, образа та порушення недоторканності житла. Частина цих злочинів переслідується лише за скаргою; частина належить до сфери примирення. Це залежить від виду злочину та способу його вчинення; злочин образи змінами, внесеними у 2024 і 2025 роках, було виключено зі сфери примирення та — крім випадку образи державного службовця у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків — віднесено до сфери попередньої сплати. Оскільки ці два правові режими від самого початку змінюють перебіг справи, їх слід окремо визначати в кожній справі.
У злочинах проти власності на перший план виходять крадіжка, шахрайство, зловживання довірою та заподіяння майнової шкоди. Основні склади цих злочинів та їхні кваліфіковані склади мають окремі правові наслідки як у кримінальному, так і в процедурному плані; застосування примирення, за загальним правилом, обмежується основними складами. Компетентний суд визначається за верхньою межею покарання, передбаченого законом за злочин, без урахування обтяжуючих чи пом’якшуючих обставин; тому в деяких кваліфікованих випадках справа розглядається судом тяжких кримінальних справ.
У справах, пов’язаних із дорожнім рухом, важливим є розмежування адміністративного стягнення та злочину. Адміністративний штраф за керування транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння та відкликання чи анулювання посвідчення водія регулюються Законом про дорожній рух; закон передбачає, що ці стягнення застосовуються навіть тоді, коли діяння утворює окремий злочин. Крім того, керування транспортним засобом у стані, що не дозволяє безпечно керувати ним через вплив алкоголю, наркотичних речовин або з іншої причини, передбачено в Турецькому кримінальному кодексі як окремий злочин. Якщо в дорожній пригоді заподіяно тілесне ушкодження або настала смерть, додатково оцінюється застосовність положень про злочини, вчинені з необережності; заподіяння тілесного ушкодження з необережності, за загальним правилом, залежить від наявності скарги, однак закон передбачає, що в деяких випадках скарга не вимагається.
У справах щодо наркотичних або психотропних речовин придбання, прийняття, зберігання чи вживання цих речовин з метою вживання, а також їх виготовлення та торгівля ними є окремими складами злочинів; це розмежування докорінно змінює як покарання, так і процедуру. Щодо зберігання з метою вживання закон передбачає відкладення відкриття публічного кримінального провадження та застосування протягом цього строку заходу у вигляді нагляду в межах пробації; у разі дотримання покладених обов’язків ухвалюється рішення про відсутність підстав для подальшого кримінального переслідування.
У справах щодо злочинів проти статевої недоторканності, нав’язливого переслідування та образи примирення не допускається. Частина злочинів проти статевої недоторканності залежить від наявності скарги, однак у процедурному плані підлягає окремим правилам.
Предметна та територіальна підсудність і строки давності
За винятком випадків, коли закони окремо визначають підсудність, суд у справах про тяжкі злочини розглядає злочини, за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі з обтяжувальними обставинами, довічного позбавлення волі або позбавлення волі на строк понад десять років, а також злочини розбою, злочини, передбачені першими двома частинами статті про зловживання службовим становищем з метою отримання вигоди, злочини, передбачені другою частиною статті про підроблення офіційного документа, і злочини, пов’язані з шахрайським банкрутством; злочини, визначені в розділах про злочини проти безпеки держави, конституційного ладу, національної оборони та державної таємниці, за винятком статей, які закон окремо виключає, а також злочини, що підпадають під дію Закону про боротьбу з тероризмом. Інші справи та питання розглядає кримінальний суд першої інстанції. Для визначення підсудності береться за основу верхня межа покарання, передбаченого законом за злочин, без урахування обтяжувальних або пом’якшувальних обставин. Злочин кваліфікованого шахрайства було виключено з підсудності суду у справах про тяжкі злочини зміною, внесеною наприкінці 2025 року; щодо справ, які на момент набрання чинності зміною перебували у провадженні, передбачено окреме перехідне правило.
Щодо територіальної підсудності загальним правилом є підсудність суду за місцем вчинення злочину. Закон також передбачає окремі правила підсудності для таких випадків, як замах, триваючі злочини, продовжувані злочини та злочини, вчинені через пресу. У разі вчинення злочинів із використанням інформаційних систем або банківських чи кредитних карток підсудним також є суд за місцем проживання потерпілого.
У злочинах, розслідування та кримінальне переслідування яких здійснюються лише за скаргою, особа, яка має право подати скаргу, повинна зробити це протягом шести місяців від дня, коли вона дізналася або довідалася про факт вчинення діяння та особу правопорушника; інакше розслідування та кримінальне переслідування не можуть здійснюватися. Цей строк у будь-якому разі не може перевищувати строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Щодо злочину образи закон також передбачає, що строк подання скарги не може перевищувати двох років від дати вчинення діяння.
Крім того, існують два окремі інститути — давність кримінального переслідування та давність виконання покарання. Давність кримінального переслідування після спливу певного строку призводить до закриття публічного кримінального провадження; давність виконання покарання стосується неможливості виконання покарання, призначеного обвинувальним вироком, що набрав законної сили. Тривалість обох строків залежить від тяжкості покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення. Закон також окремо передбачає, що щодо обмеженого кола тяжких кримінальних правопорушень строки давності не спливають.
Покроковий процес
Як відбувається кримінальний процес?
Скарга, повідомлення та початок досудового розслідування
Розслідування починається з моменту, коли прокурор Республіки через повідомлення або в інший спосіб дізнається про обставину, що створює враження вчинення злочину; з цього моменту прокурор зобов’язаний збирати докази як на користь, так і проти підозрюваного.
Повідомлення або скарга можуть бути подані до прокуратури Республіки або до органів правопорядку. Повідомлення та скарги, подані до губернаторства, адміністрації району або суду, надсилаються до відповідної прокуратури. Щодо злочинів, учинених за кордоном і таких, що підлягають переслідуванню в країні, можна також звертатися до посольств і консульств Туреччини. У справах про злочини, які, за твердженням, учинено у зв’язку з виконанням публічної служби, звернення до адміністрації відповідної установи також невідкладно надсилається до прокуратури.
У злочинах, переслідування за якими здійснюється за скаргою, неподавання скарги протягом шестимісячного строку стає перешкодою для розслідування. Щодо злочинів, переслідування за якими не залежить від скарги, розслідування проводиться ex officio; у таких злочинах заява потерпілого має характер повідомлення, а відкликання скарги саме по собі не припиняє провадження у справі.
Стадія розслідування: допит, заходи забезпечення та обвинувальний акт
На цьому етапі отримують показання підозрюваного, збирають докази на його користь і проти нього, а за потреби застосовують заходи забезпечення провадження.
Стадія досудового розслідування за загальним правилом є конфіденційною за умови, що це не завдає шкоди правам на захист. Захисник може ознайомитися зі змістом матеріалів досудового розслідування та без сплати збору отримати копії документів. Це право може бути обмежене лише у випадках, коли це може поставити під загрозу мету досудового розслідування, за рішенням судді та виключно щодо злочинів, вичерпно перелічених у законі; навіть якщо рішення про обмеження ухвалено, протокол допиту та висновки експертів не охоплюються таким обмеженням, а з прийняттям обвинувального акта стає можливим ознайомлення з усіма матеріалами справи. Тими самими правами користується й представник потерпілого від злочину.
Наприкінці досудового розслідування прокурор або складає обвинувальний акт, або ухвалює рішення про відсутність підстав для кримінального переслідування. Рішення про відсутність підстав для кримінального переслідування може бути оскаржене протягом двох тижнів із дня його вручення до судді кримінального мирового суду за місцезнаходженням суду з розгляду тяжких кримінальних справ у межах судового округу, де працює прокурор, який ухвалив рішення.
Стадія судового провадження починається з прийняття обвинувального акта судом, який має предметну та територіальну юрисдикцію, і підозрюваний набуває статусу обвинуваченого.
Стадія судового розгляду: судове засідання, докази та вирок
Судове засідання за загальним правилом проводиться за присутності обвинуваченого; крім випадків, передбачених законом як виняток, судове засідання щодо обвинуваченого, який не з'явився, не може бути проведене. Якщо за вчинений злочин передбачено лише судовий штраф або конфіскацію чи обидва ці покарання, судове засідання може бути проведене й за відсутності обвинуваченого; у цьому разі в повістці, що надсилається обвинуваченому, зазначається, що судове засідання відбудеться і в разі його неявки. Якщо за зібраними доказами доходять висновку про необхідність ухвалити рішення, відмінне від обвинувального вироку, рішення про незастосування покарання та рішення про застосування заходу безпеки, справу може бути завершено за відсутності обвинуваченого, навіть якщо його не було допитано.
Під час судового розгляду разом оцінюються показання свідків, документи, висновки експертів, результати огляду на місці та записи, отримані внаслідок застосування передбачених законом заходів забезпечення кримінального провадження. Докази, отримані незаконними методами, не можуть бути покладені в основу рішення.
Наприкінці судового розгляду ухвалюється одне з таких рішень: виправдувальний вирок, рішення про незастосування покарання, обвинувальний вирок, рішення про застосування заходу безпеки, відхилення справи або закриття провадження.
Засоби оскарження та виконання покарань
Апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції здійснюється протягом двох тижнів із дня вручення рішення разом із його обґрунтуванням. Строк касаційного оскарження рішень регіонального апеляційного суду також становить два тижні з дня вручення обґрунтованого рішення. Оскарження рішень судді, а у випадках, передбачених законом, — рішень суду, здійснюється протягом двох тижнів із дня, коли заінтересовані особи дізналися про рішення. Ці строки застосовуються до рішень, ухвалених 1 червня 2024 року та пізніше; до рішень, ухвалених до цієї дати, продовжують застосовуватися попередні строки.
Закон виключає окремі рішення зі сфери апеляційного та касаційного оскарження; ці обмеження в одних випадках визначаються видом і строком покарання, а в інших — розміром судового грошового штрафу. Тому в кожній справі окремо визначається, щодо якого рішення і який спосіб оскарження є доступним.
Після набрання судовим рішенням законної сили починається стадія виконання; правила, що застосовуються на цій стадії, врегульовані Законом про виконання покарань і заходів безпеки.
Спрощені та альтернативні процедури
Примирення, досудова сплата, прискорений судовий розгляд та спрощений судовий розгляд
Примирення
Примирення — це процедура, що застосовується щодо злочинів, розслідування та судовий розгляд яких здійснюються за скаргою, а також щодо злочинів, окремо перелічених у законі. Для її застосування необхідно, щоб потерпілий або особа, якій злочином завдано шкоди, була фізичною особою або юридичною особою приватного права. Щодо злочинів, передбачених іншими законами, якщо злочин не є таким, що переслідується за скаргою, для застосування примирення необхідна наявність прямої норми закону.
Серед перелічених у законі злочинів є форми умисного заподіяння тілесних ушкоджень, крім кваліфікованих складів, заподіяння тілесних ушкоджень з необережності, основний склад погрози, порушення недоторканності житла, окремі випадки порушення свободи праці та трудової діяльності, основні склади крадіжки й шахрайства, окремі випадки зловживання довірою, придбання або прийняття майна, здобутого злочинним шляхом, а також викрадення та незаконне утримання дитини. Кваліфіковані крадіжка та шахрайство не охоплюються примиренням; тому визначальним є те, чи наявний у справі кваліфікований склад злочину.
Злочини проти статевої недоторканності, нав’язливе переслідування та образа, навіть якщо вони переслідуються за скаргою, не охоплюються примиренням. Щодо злочину образи закон передбачив замість примирення інститут попередньої сплати; однак, установлюючи це правило, закон прямо виключив випадок образи службової особи у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків. Якщо злочин, що охоплюється примиренням, було вчинено разом з іншим злочином, який не охоплюється примиренням, проти того самого потерпілого, положення про примирення також не застосовуються. Однак якщо інший злочин, учинений разом із ним, охоплюється попередньою сплатою, щодо злочину, який охоплюється примиренням, застосовуються положення про примирення.
Прийняття або відхилення пропозиції про примирення є добровільним. Якщо протягом семи днів після внесення пропозиції про неї не повідомлено рішення, пропозиція вважається відхиленою. Відхилення пропозиції має наслідком продовження розслідування у звичайному порядку; водночас сторони можуть заявити, що досягли примирення, не пізніше дати складення обвинувального акта. Якщо спроба примирення виявилася безрезультатною, у тій самій справі повторно застосувати процедуру примирення неможливо.
У разі досягнення примирення та одноразового виконання зобов’язання на стадії досудового розслідування постановляється рішення про відсутність підстав для кримінального переслідування, а на стадії судового провадження — рішення про закриття справи. Якщо виконання зобов’язання відкладається на пізніший строк, здійснюється в розстрочку або має тривалий характер, на стадії досудового розслідування постановляється рішення про відкладення відкриття публічного обвинувачення, а на стадії судового провадження — рішення про зупинення провадження; протягом строку відкладення перебіг строку давності не здійснюється, і якщо зобов’язання не виконано, процес продовжується з того місця, на якому його було зупинено. Примирення має також окремий наслідок щодо права потерпілого на відшкодування шкоди; це роз’яснено в розділі, присвяченому становищу потерпілого.
Примирення є окремим інститутом, відмінним від медіації у цивільних спорах. Воно здійснюється через бюро примирення при прокуратурі головного прокурора республіки, примирювача призначають з офіційних списків, висловлювання, зроблені під час переговорів, не можуть бути використані як докази на наступних стадіях, а його результат стосується кримінального провадження. Звернення до примирення не є умовою порушення кримінального провадження; цей інститут застосовується за службовою ініціативою на стадіях досудового розслідування та судового провадження у справах про правопорушення, перелічені в законі.
Досудова сплата
Попередня сплата застосовується щодо злочинів, які не охоплюються примиренням і за які передбачено лише судовий грошовий штраф або верхня межа покарання у виді позбавлення волі не перевищує шести місяців, а також щодо деяких злочинів, окремо перелічених у законі. Злочин образи належить до злочинів, окремо перелічених у законі; образа державного службовця у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків виключається з цього переліку.
Якщо після вручення повідомлення прокурором зазначену в законі суму разом із витратами на досудове розслідування сплачено протягом десяти днів, публічне кримінальне провадження не порушується. За умови подання правопорушником відповідного клопотання протягом цього самого строку прокурор ухвалює рішення про сплату суми трьома рівними частинами з інтервалом в один місяць; це не є повноваженням, залишеним на розсуд прокурора. У разі несплати частин у встановлений строк попередня сплата втрачає чинність, і досудове розслідування продовжується. За винятком необережних злочинів, якщо протягом п’яти років із дня ухвалення рішення, пов’язаного з попередньою сплатою, правопорушник вчинить злочин, що підлягає попередній сплаті, сума, яку йому буде запропоновано сплатити, збільшується наполовину. Попередня сплата не обмежується лише стадією досудового розслідування: якщо відповідно до положень спеціальних законів справа безпосередньо передається до суду, публічне кримінальне провадження також припиняється, коли правопорушник після повідомлення судді сплачує визначену суму разом із судовими витратами. Це саме положення застосовується також у разі відкриття провадження щодо злочину, який підпадає під дію попередньої сплати, без проведення процедури попередньої сплати або якщо діяння, що є предметом провадження, внаслідок зміни його кваліфікації перетворюється на злочин, який підпадає під її дію. Якщо внаслідок попередньої сплати публічне кримінальне провадження не порушується або припиняється, це не впливає на положення щодо заявлення особистої вимоги, повернення майна та конфіскації.
Спрощений порядок судового розгляду
Спрощений порядок судового розгляду застосовується щодо злочинів, вичерпно перелічених у законі, наприкінці стадії досудового розслідування, якщо не було ухвалено рішення про відкладення відкриття публічного кримінального провадження. До злочинів, що підпадають під його дію, належать окремі випадки створення небезпеки для безпеки дорожнього руху та умисного створення небезпеки для загальної безпеки, зламування печатки, неправдиве повідомлення під час складення офіційного документа, використання чужого посвідчення особи або ідентифікаційних даних, спричинення шуму, надання місця та можливості для азартних ігор, а також деякі злочини, передбачені законодавством про вогнепальну зброю, ліси та кооперативи.
Якщо підозрюваний у присутності захисника погоджується на застосування процедури, прокурор визначає санкцію та письмово звертається до компетентного суду з клопотанням про застосування цієї процедури. Санкція визначається шляхом зменшення на половину основного покарання, встановленого в межах, передбачених законом; за наявності відповідних умов покарання у виді позбавлення волі може бути замінене покаранням, не пов’язаним із позбавленням волі, або відстрочене.
Суд заслуховує підозрюваного в присутності захисника. Якщо суд дійде висновку, що умови виконано і згідно з доказами у справі слід ухвалити обвинувальний вирок, він ухвалює вирок, покарання за яким не може бути суворішим за санкцію, зазначену в клопотанні; в іншому разі він відхиляє клопотання, а справа надсилається до прокуратури для завершення провадження за загальними правилами. На ухвалений вирок може бути подано заперечення; орган, що розглядає заперечення, здійснює перевірку лише в межах умов, визначених законом.
Дійсне застосування процедури залежить від того, чи зробить підозрюваний заяву про визнання за власною вільною волею та в присутності захисника. Якщо процедуру з будь-якої причини не буде завершено, заява про визнання та документи, що стосуються неї, не можуть використовуватися як докази під час подальших дій у межах досудового розслідування та судового провадження. Якщо злочин вчинено у співучасті, незгода одного з підозрюваних, а також спільне вчинення злочину, що не охоплюється цією процедурою, перешкоджають її застосуванню.
Спрощений порядок судового розгляду
Рішення про застосування спрощеного порядку судового розгляду може бути прийнято кримінальним судом першої інстанції після прийняття обвинувального акта у справах про злочини, за які передбачено судовий штраф або покарання у виді позбавлення волі, максимальний строк якого становить два роки чи менше. Після призначення дати судового засідання перейти до цього порядку неможливо.
Якщо прийнято рішення про застосування цього порядку, обвинувальний акт вручається обвинуваченому, потерпілому та заявнику; їм пропонується протягом двох тижнів подати свої пояснення та захист у письмовій формі. Після закінчення цього строку рішення ухвалюється без проведення судового засідання, а в разі засудження остаточне покарання зменшується на одну четверту. За наявності відповідних умов короткострокове покарання у виді позбавлення волі може бути замінено альтернативними санкціями або його виконання може бути відстрочено. Якщо суд визнає це необхідним, він може на будь-якій стадії до ухвалення вироку провести судове засідання та продовжити розгляд відповідно до загальних положень.
Цей порядок не застосовується у випадках неповноліття та психічного захворювання, а також щодо злочинів, у яких проведення досудового розслідування або судового розгляду залежить від дозволу чи заяви. Він також не застосовується, якщо злочин, що підпадає під сферу застосування цього порядку, вчинено разом з іншим злочином, який не підпадає під цю сферу.
Проти рішення можна подати заперечення протягом двох тижнів; вирок, щодо якого у встановлений строк не подано заперечення, набирає законної сили. У разі подання заперечення справа надсилається іншому суду першої інстанції у кримінальних справах або іншому судді для продовження розгляду за загальними положеннями з проведенням судового засідання. Якщо до судового засідання від заперечення відмовляються, судове засідання не проводиться і вважається, що заперечення не подавалося.
У разі подання заперечення суд, який здійснює розгляд, не пов'язаний вироком, ухваленим за спрощеною процедурою судового розгляду. Якщо заперечення подано особами, крім обвинуваченого, застосовується зменшення на одну четверту; якщо ж заперечення подано обвинуваченим, це зменшення не застосовується і в результаті може бути призначено й більш суворе покарання. Тому питання про те, чи подавати заперечення проти рішення, є вибором, який слід оцінювати разом із станом доказів у справі. Проти вироку, ухваленого за результатами заперечення, можна оскаржити в порядку, передбаченому загальними положеннями.
Відкладення порушення публічного обвинувачення полягає в ухваленні рішення про відкладення порушення публічного обвинувачення на п'ять років, незважаючи на наявність достатньої підозри, у справах про злочини, які не охоплюються цим інститутом, примиренням та попередньою сплатою і за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки або менше. Закон окремо перелічив випадки, у яких цей інститут не застосовується. Пропуск цих процедур також має наслідок: у справах, щодо яких із матеріалів досудового розслідування очевидно, що вони підлягають попередній сплаті, примиренню або процедурі скороченого розгляду, ухвалюється рішення про повернення до Республіканської прокуратури обвинувального акта, складеного без застосування цих процедур; якщо обвинувальний акт не повернуто протягом п'ятнадцяти днів з дати його подання, він вважається прийнятим.
Потерпілі від злочину
Становище потерпілого та заявника
Кримінальне провадження передбачає права та строки не лише для підозрюваного й обвинуваченого, а й для особи, яка зазнала шкоди внаслідок злочину. На стадії досудового розслідування потерпілий має право вимагати збирання доказів, просити прокурора надати копію документа за умови, що це не порушує таємниці й мети досудового розслідування, через свого представника ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування та оскаржувати рішення про відмову в порушенні кримінального переслідування. На стадії судового розгляду він має право бути повідомленим про судове засідання, брати участь у провадженні, вимагати виклику свідків та отримувати копії протоколів.
У справах про сексуальне насильство, сексуальне розбещення дітей або систематичне переслідування, а також про умисне заподіяння тілесних ушкоджень, катування чи знущання щодо жінки та у справах про злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі з нижньою межею понад п’ять років, потерпілий, який не має представника, може просити колегію адвокатів призначити йому адвоката; якщо потерпілий є дитиною, глухим або німим чи має інвалідність, через яку не може висловити свою думку, для призначення представника подання заяви не вимагається.
У кримінальних правопорушеннях, що переслідуються за заявою потерпілого, шестимісячний строк подання заяви починає обчислюватися з моменту, коли стали відомі діяння та особа, яка його вчинила, і в будь-якому разі не може перевищувати строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Щодо злочину образи закон окремо передбачає, що строк подання заяви не може перевищувати двох років із дня вчинення діяння. Щодо кримінальних правопорушень, які не переслідуються за заявою потерпілого, досудове розслідування здійснюється ex officio, тому звернення потерпілого має характер повідомлення про кримінальне правопорушення.
На стадії судового розгляду особа, яка зазнала шкоди від кримінального правопорушення, може до ухвалення вироку судом першої інстанції на будь-якому етапі заявити, що вона є потерпілою, та набути статусу учасника провадження на стороні обвинувачення. Набуття такого статусу має важливе значення для відстеження перебігу справи та реалізації процесуальних прав. Водночас право на оскарження не надається лише особам, які набули статусу учасника провадження; воно також належить особам, чиє клопотання про участь у провадженні ще не було вирішене або було відхилене, а також особам, які зазнали шкоди від кримінального правопорушення та відповідають умовам для набуття такого статусу. Водночас на стадії оскарження вперше заявити клопотання про участь у провадженні не можна; клопотання, заявлені в суді першої інстанції, але не розглянуті або відхилені, підлягають розгляду, якщо їх прямо зазначено в скарзі на судове рішення.
Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за загальним правилом вимагається шляхом пред’явлення позову до суду загальної юрисдикції. Закон визначає це співвідношення, встановлюючи, чим суддя у цивільній справі не зв’язаний: вирішуючи питання про наявність вини заподіювача шкоди та його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, суддя не зв’язаний положеннями кримінального права про відповідальність і виправдувальним вироком кримінального суду; рішення кримінального суду щодо оцінки вини та визначення розміру шкоди також не зв’язує суддю у цивільній справі. Питання про те, чи є остаточні встановлення кримінального суду щодо фактичних обставин обов’язковими для судді у цивільній справі, законом не врегульоване і вирішується судовою практикою. Виправдувальний вирок сам по собі також не усуває права вимагати відшкодування шкоди.
Примирення безпосередньо впливає на цей спосіб захисту і має визначальне значення для потерпілого: якщо примирення досягнуто, позов про відшкодування шкоди у зв’язку з кримінальним правопорушенням, яке є предметом розслідування, не може бути пред’явлений, за винятком вимог щодо шкоди, яку не можна було встановити на момент примирення або яка виникла після нього; вважається, що від уже пред’явленого позову також відмовилися. Отже, обсяг зобов’язання, погодженого в документі про примирення, визначає межі відшкодування, якого можна вимагати надалі. Тому, оцінюючи пропозицію про примирення, слід враховувати не лише її наслідки для кримінального провадження, а й те, чи відображено в документі всю завдану шкоду.
Відмова від скарги у справах про кримінальні правопорушення, переслідування за які здійснюється за скаргою потерпілого, якщо законом не передбачено інше, має наслідком закриття провадження. Відмова після набрання вироком законної сили не перешкоджає виконанню покарання. У справах про кримінальні правопорушення, переслідування за які не залежить від скарги потерпілого, відмова не припиняє провадження; у таких справах за заявою потерпілого та з урахуванням того, чи відшкодовано шкоду, додатково вирішується питання про застосування передбачених законом інститутів пом’якшення покарання та відстрочення його виконання.
Вирок і подальші дії
Засоби правового захисту, санкції та виконання покарання
Строки звернення до засобів правового захисту є короткими, і незвернення у встановлений строк призводить до набрання вироком законної сили. Апеляційна та касаційна скарги подаються протягом двох тижнів з дня вручення вироку разом із його обґрунтуванням; скарга на рішення судді та рішення суду, передбачені законом, подається протягом двох тижнів з дня ознайомлення з рішенням.
У разі засудження характер призначеного покарання та спосіб його виконання потребують окремої оцінки. Позбавлення волі на строк один рік або менше є короткостроковим позбавленням волі. Короткострокове позбавлення волі може бути замінене одним із альтернативних заходів, перелічених у законі, залежно від особистості засудженого, його соціального та економічного становища, каяття, висловленого під час судового розгляду, та особливостей вчинення злочину. У деяких випадках закон зробив таку заміну обов’язковою, а в інших випадках перешкодив заміні на судовий грошовий штраф.
Особі, засудженій до позбавлення волі на строк два роки або менше, може бути також ухвалено рішення про відстрочення виконання покарання; ця верхня межа становить три роки для осіб, які на момент вчинення діяння не досягли вісімнадцятирічного віку або яким виповнилося шістдесят п’ять років. Для відстрочення виконання покарання вимагається, щоб особа раніше не була засуджена за умисний злочин до позбавлення волі на строк понад три місяці і щоб у суду сформувалося переконання, що вона не вчинить злочину знову. У разі відстрочення виконання покарання визначається строк нагляду; якщо цей строк минув належним чином, покарання вважається виконаним.
Відстрочення проголошення вироку полягає в тому, що суд, за наявності відповідних умов, не проголошує ухвалений ним вирок, а піддає обвинуваченого нагляду протягом певного строку. Це рішення розглядається, якщо покарання, призначене за результатами судового розгляду, полягає в позбавленні волі на строк два роки або менше чи у штрафі; крім того, вимагається, щоб обвинувачений раніше не був засуджений за умисний злочин, щоб у суду сформувалося переконання, що він не вчинить злочину знову, а також щоб шкода, заподіяна потерпілому або суспільству, була повністю усунута шляхом повернення майна в натурі, відновлення стану, що існував до вчинення злочину, або відшкодування. Положення, що регулюють цей інститут, були викладені в новій редакції змінами від 16 липня 2026 року; рішення Конституційного Суду про визнання цих самих положень неконституційними від 10 липня 2025 року ухвалено таким чином, що воно набуде чинності 30 вересня 2026 року. Оскільки наслідки спільної дії цих двох регулювань є спірними, питання про те, у якій редакції інститут застосовуватиметься на дату конкретної справи, слід додатково визначати за актуальним текстом закону. У разі ухвалення такого рішення починається п’ятирічний строк нагляду; якщо цей строк минув із дотриманням обов’язків, ухвалюється рішення про закриття справи, а в разі умисного вчинення нового злочину або порушення обов’язків вирок проголошується. Проти цього рішення, як правило, допускається апеляційне оскарження. Закон передбачає, що цей інститут не застосовується до злочинів катування та жорстокого поводження, а також до злочинів, учинених службовою особою у зв’язку з виконанням службових обов’язків, які можуть бути визнані жорстоким поводженням. Оскільки ці положення нещодавно були повторно врегульовані, пояснення в джерелах давнішої дати можуть не відображати актуального стану.
На стадії виконання покарання актуальними стають такі інститути, як умовно-дострокове звільнення, відбування покарання із застосуванням заходу пробації та відстрочення виконання покарання. Для того щоб скористатися умовно-достроковим звільненням, засуджений повинен відбувати покарання в установі з належною поведінкою. Закон вимагає, щоб засуджені до довічного позбавлення волі з обтяженням відбули в установі виконання покарань тридцять років, засуджені до довічного позбавлення волі — двадцять чотири роки, а засуджені до інших строкових покарань у виді позбавлення волі — половину строку покарання; крім того, щодо визначених ним груп злочинів він передбачає вищі частки строку. Умови користування цими інститутами змінюються залежно від виду злочину, строку покарання та становища засудженого; закон передбачає суворіші умови щодо деяких злочинів, а також запроваджує перехідними положеннями різні режими залежно від дати вчинення злочину.
Міжнародні справи
Кримінальні справи з іноземним елементом
Якщо підозрюваний, обвинувачений або потерпілий є іноземцем чи одна зі сторін перебуває за кордоном, це вимагає додаткових гарантій і окремих процесуальних кроків у кримінальному провадженні. Якщо цих кроків не дотриматися, це впливає як на право на захист, так і на хід процесу. До злочинів, вчинених у Туреччині, застосовуються турецькі закони; якщо діяння вчинено частково або повністю в Туреччині або якщо результат настав у Туреччині, вважається, що злочин вчинено в Туреччині.
Перекладач, повідомлення та право на захист
Для підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого або свідка, який не володіє турецькою мовою в обсязі, достатньому для висловлення своїх думок, призначається перекладач; істотні моменти обвинувачення та захисту на судовому засіданні передаються через перекладача. Витрати на цього перекладача не вважаються судовими витратами та покриваються Державною скарбницею. Крім того, після роз'яснення обвинувального акта та надання висновку щодо суті справи обвинувачений може зробити усний захист іншою мовою, якою, за його заявою, він може краще висловитися; у цьому випадку перекладача обирає обвинувачений, і витрати на цього перекладача Державною скарбницею не покриваються.
Про статус затриманого або взятого під варту іноземця повідомляється консульству держави, громадянином якої він є, якщо він письмово не заперечує проти такого повідомлення. Право консульських посадових осіб відвідувати своїх громадян, які перебувають під вартою або утримуються під вартою, спілкуватися з ними та забезпечувати їхнє представництво в судах також гарантоване міжнародним договором.
Право на користування допомогою захисника діє незалежно від громадянства.
Виїзд за кордон, відсутність та вручення процесуальних документів
Одним із обов’язків у межах судового контролю є заборона виїзду за кордон; закон також передбачає обов’язки не залишати певну територію проживання та не відвідувати визначені місця або райони. Щодо підозрюваного або обвинуваченого, який не має постійного місця проживання в країні, цей запобіжний захід істотно впливає на практичний перебіг справи. Рішення щодо судового контролю можуть бути оскаржені; необхідність подальшого виконання відповідного обов’язку періодично переглядається, а законом встановлено максимальні строки застосування судового контролю.
Якщо обвинувачений перебуває за кордоном, за умов, передбачених законом, може постати питання про його допит у порядку судового доручення; закон виключає з цього порядку злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років і більше. Допит шляхом передавання звуку та зображення передбачений законом щодо обвинуваченого, який перебуває в межах країни. Вручення документів особам, які перебувають за кордоном, за загальним правилом здійснюється через компетентний орган відповідної держави; безпосереднє вручення через турецьке посольство або консульство можливе, якщо адресат є громадянином Туреччини. Цей етап є чинником, який фактично подовжує строки.
Щодо обвинуваченого, з яким неможливо встановити зв’язок і який перебуває в іноземній державі, можуть застосовуватися положення про переховування. Щодо обвинуваченого, який переховується, може здійснюватися судове переслідування; однак якщо його допит раніше не проводився, не може бути ухвалено обвинувальний вирок або рішення про відсутність підстав для призначення покарання. У випадках проведення судового засідання, якщо захисник відсутній, до адвокатської палати звертаються з проханням про призначення захисника.
Наслідки засудження щодо проживання та в’їзду
Кримінальний кодекс Туреччини передбачає, що про становище іноземця, засудженого до позбавлення волі за вчинений ним злочин, негайно повідомляють Міністерство внутрішніх справ для оцінювання з огляду на процедури видворення після ухвалення рішення про виконання покарання із застосуванням заходу пробації або про умовно-дострокове звільнення та в будь-якому разі після завершення виконання покарання.
Тому кримінальну справу та адміністративні провадження щодо дозволу на проживання, видворення і заборони на в'їзд необхідно оцінювати разом. Ці два провадження підлягають окремим процедурам і окремим шляхам оскарження; результат, досягнутий у кримінальній справі, не породжує автоматично того самого результату в адміністративному провадженні. Водночас Закон про іноземців та міжнародний захист передбачає, що щодо осіб, які відповідно до відповідної статті Кримінального кодексу Туреччини оцінюються як такі, що підлягають видворенню, ухвалюється рішення про видворення; закон також перелічує випадки, за яких рішення про видворення не ухвалюється.
Рішення про видворення може бути оскаржене до адміністративного суду протягом семи днів з дня його вручення; ухвалене в цій справі рішення є остаточним. Протягом строку на подання позову та до завершення судового розгляду іноземця не видворяють. Іноземцям, яких видворено, забороняється в'їзд до Туреччини. Строк заборони на в'їзд становить щонайбільше п'ять років; у разі наявності серйозної загрози для громадського порядку або громадської безпеки цей строк може бути збільшено щонайбільше ще на десять років. Натомість закон передбачає, що рішення про заборону на в'їзд може не ухвалюватися щодо іноземців, які після закінчення строку візи або дозволу на проживання звернулися із заявою про добровільний виїзд і сплатили адміністративні штрафи, а також щодо тих, кому було запропоновано залишити Туреччину і хто виїхав у встановлений строк.
Видача та територіальне застосування
Видача особи іноземній державі врегульована окремим законом. Громадяни Туреччини за загальним правилом не видаються; рішення щодо запиту про видачу ухвалює суд у справах про тяжкі злочини за місцем перебування особи. Закон також передбачає, що іноземець, стосовно якого триває процес видачі, не може бути видворений без висновку центрального органу.
Зворотний порядок також врегульовано тим самим законом. Для завершення розслідування або судового провадження чи виконання обвинувального вироку судові органи можуть запитати видачу Туреччині особи, яка перебуває в іноземній державі та щодо якої видано ордер на арешт або постанову про взяття під варту. Для такого запиту закон встановлює певний поріг: видача може бути запитана у зв’язку зі злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі з верхньою межею один рік або більше; у разі вироків, що набрали законної сили, призначене покарання у виді позбавлення волі має становити щонайменше чотири місяці. Якщо особа вчинила кілька злочинів, їх можна розглядати як підставу для спільної видачі, навіть якщо покарання за деякі з них є меншими за зазначені строки. Направлення запиту іноземній державі залежить від схвалення центрального органу; закон передбачає, що запит може бути відхилено без направлення в разі невідповідності умовам видачі, наявності явної непропорційності між інтересами особи та суспільними інтересами з огляду на строк виконання покарання, а також у разі можливого завдання шкоди національній безпеці або міжнародним відносинам.
Критерії оцінки
Критерії оцінювання у кримінальному провадженні
Порядок дій у кримінальних справах визначається залежно від характеру інкримінованого діяння, стадії провадження та стану доказів у справі. На первинному етапі оцінювання можуть спільно розглядатися номер досудового розслідування, за наявності — протоколи, вручені документи та строки, перебіг яких уже розпочався.
Стосовно підозрюваного та обвинуваченого етапи надання пояснень і допиту, способи оскарження заходів забезпечення кримінального провадження та строки подання правових засобів оскарження; стосовно ж особи, якій злочином завдано шкоди, — строк подання скарги, збереження доказів і вступ у справу як учасника провадження оцінюються окремо в межах конкретної справи.
У справах, де є підозрюваний, обвинувачений або потерпілий — іноземний громадянин, окремо важливе значення мають призначення перекладача та повідомлення консульства, обов’язки щодо виїзду за кордон, вручення судових документів за кордоном та адміністративні наслідки обвинувального вироку.
Серед напрямів діяльності бюро — спори, що виникають із кримінального права. Щоб записатися на зустріч, ви можете звернутися через сторінку контактів.
Поширені запитання
Часті запитання
Скільки часу може утримуватися затримана особа?
Строк тримання затриманої особи не може перевищувати двадцяти чотирьох годин із моменту затримання, за винятком обов’язкового часу, необхідного для доставлення до найближчого судді або суду від місця затримання; цей обов’язковий строк не може перевищувати дванадцяти годин. У справах про злочини, вчинені групою осіб, прокурор Республіки може письмово розпорядитися про продовження строку тримання затриманої особи у зв’язку з труднощами у збиранні доказів або великою кількістю підозрюваних, щоразу не більше ніж на одну добу, загалом на строк до трьох діб; розпорядження про продовження негайно доводиться до відома затриманої особи. Якщо затриману особу не звільнено, після закінчення цих строків її в найкоротший строк доставляють до судді кримінального мирового суду для допиту. Щодо затримання, тримання затриманої особи та письмового розпорядження про продовження строку тримання можна звернутися до судді кримінального мирового суду з вимогою про звільнення.
Мене викликали для надання показань. Чи можу я надати показання без захисника?
Користування допомогою захисника є правом, і про це повідомляють перед допитом. Особі, яка заявляє, що не може обрати захисника, за її клопотанням захисника призначає адвокатська палата. Якщо підозрюваний або обвинувачений, який не має захисника, є дитиною, має інвалідність, що перешкоджає йому захищати себе, або є глухим і німим, а також у справах про злочини, за які нижня межа покарання у виді позбавлення волі перевищує п’ять років, для призначення захисника клопотання не вимагається. Крім того, пояснення, відібрані правоохоронним органом без участі захисника, не можуть бути покладені в основу судового рішення, якщо їх не підтверджено перед суддею або судом.
Чи закриється справа, якщо я відкличу скаргу?
Це залежить від того, чи належить злочин до тих, кримінальне переслідування яких здійснюється за скаргою. У справах про злочини, кримінальне переслідування яких здійснюється за скаргою, відмова особи, якій завдано шкоди злочином, від скарги, якщо законом не передбачено інше, має наслідком закриття провадження. У справах про злочини, кримінальне переслідування яких не залежить від скарги, відмова не припиняє провадження; у таких справах за заявою потерпілого та з урахуванням того, чи відшкодовано шкоду, додатково оцінюється можливість застосування передбачених законом положень про пом’якшення покарання та відстрочення. Відмова, заявлена після набрання вироком законної сили, не перешкоджає виконанню покарання.
Чи зобов’язаний я прийняти пропозицію про примирення?
Прийняття або відхилення пропозиції щодо примирення є добровільним; відхилення пропозиції має наслідком продовження досудового розслідування у звичайному порядку. Якщо протягом семи днів після внесення пропозиції рішення не повідомлено, пропозиція вважається відхиленою. У разі досягнення примирення та одноразового виконання зобов’язання на стадії досудового розслідування постановляється рішення про відсутність підстав для кримінального переслідування, а на стадії судового розгляду — про закриття провадження. Якщо ж виконання зобов’язання відкладається на пізніший строк, здійснюється частинами або має тривалий характер, постановляється рішення про відкладення відкриття публічного кримінального провадження, а на стадії судового розгляду — про зупинення провадження. У разі досягнення примирення, за винятком шкоди, яку не було встановлено на момент примирення або яка виникла згодом, не може бути подано позов про відшкодування шкоди за той самий злочин; вважається, що від поданого позову також відмовлено. Примирення можливе лише щодо злочинів, передбачених законом; злочини проти статевої недоторканності, переслідування та образа не входять до сфери його застосування. Закон також поширив примирення на злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі або судового штрафу, якщо максимальний строк позбавлення волі не перевищує трьох років, щодо дітей, які беруть участь у судовому процесі, за умови, що потерпілий або особа, якій злочином завдано шкоди, є фізичною особою або юридичною особою приватного права.
Чи застосовується наразі відкладення проголошення вироку?
Станом на сьогодні застосовується; однак майбутнє цього інституту є невизначеним. Положення, що регулюють цей інститут, були викладені в новій редакції змінами від 16 липня 2026 року, а рішення Конституційного Суду про визнання цих самих положень неконституційними від 10 липня 2025 року ухвалено так, що воно набирає чинності 30 вересня 2026 року. Оскільки наслідки, які спільно спричинять ці два нормативні акти, є спірними, текст закону, чинний на дату ухвалення рішення, необхідно додатково перевірити. Згідно з чинним регулюванням, якщо призначене покарання — позбавлення волі на строк два роки або менше чи судовий штраф, це рішення може бути ухвалене за умов, що обвинувачений раніше не був засуджений за умисний злочин, що сформовано переконання, що він не вчинить злочину знову, та що шкоду, завдану потерпілому або суспільству, повністю відшкодовано. Після ухвалення рішення застосовується п’ятирічний строк нагляду; якщо цей строк минув із дотриманням обов’язків, постановляється рішення про закриття провадження. Злочини катування та мордування, а також злочини, вчинені державним службовцем у зв’язку з виконанням службових обов’язків, які можуть бути визнані жорстоким поводженням, не входять до сфери застосування цього інституту. Наявність умов у конкретній справі підлягає окремій оцінці.
Постановлено рішення про відсутність підстав для кримінального переслідування — що робити?
Проти постанови про відмову в порушенні кримінального провадження протягом двох тижнів із дня її вручення може бути подано скаргу до судді кримінального суду миру за місцем розташування суду з тяжких кримінальних справ у судовому окрузі, де здійснює повноваження прокурор, який виніс постанову. Якщо скаргу буде задоволено, прокурор складає обвинувальний акт і подає його до суду. У разі відхилення скарги можливість порушення кримінального провадження щодо того самого діяння залежить від отримання нових доказів, достатніх для виникнення обґрунтованої підозри, необхідної для порушення кримінального провадження, та від постановлення з цього питання суддею кримінального суду миру.
Які права має іноземний громадянин у кримінальному провадженні в Туреччині?
Для підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого або свідка, який не володіє турецькою мовою настільки, щоб висловити свої думки, призначається перекладач; витрати на такого перекладача не вважаються судовими витратами та покриваються Державною скарбницею. Натомість, якщо після оголошення обвинувального акта та проголошення висновку по суті обвинувачений заявить, що бажає дати усний захист іншою мовою, якою він може краще висловитися, він сам обирає перекладача, і витрати на такого перекладача Державна скарбниця не покриває. Про затримання або взяття під варту іноземця, якщо він письмово не заперечив проти цього, повідомляється консульство держави, громадянином якої він є. Право на допомогу захисника діє незалежно від громадянства. Крім того, засудження до позбавлення волі може мати окремі наслідки для адміністративних процедур щодо видворення та дозволу на проживання; ці процедури здійснюються окремо від кримінальної справи та мають власні строки оскарження.
Пояснення на цій сторінці мають загальноінформаційний характер і не є правовою позицією чи порадою. Оскільки умови кожної конкретної справи є різними, правова оцінка має здійснюватися з урахуванням особливостей конкретної справи.
Інформація, розміщена на сторінці, опублікована в межах Положення Союзу палат адвокатів Туреччини про заборону реклами з метою надання інформації про напрями діяльності бюро, без зазначення спеціалізації; вона не має на меті залучення клієнтів.
Перегляд цієї сторінки або встановлення контакту через розміщені на сторінці посилання чи контактні дані не означає встановлення відносин представництва між адвокатом і особою, яка звернулася, та не означає прийняття справи.
Інформація та строки на сторінці підготовлені відповідно до законодавства, чинного станом на 4 вересня 2026. Оскільки законодавство може змінюватися, обчислення строків у будь-якому разі має здійснюватися відповідно до актуального тексту закону.
У кримінальному провадженні умови кожної справи можуть відрізнятися залежно від інкримінованого діяння, доказів і стадії, на якій перебуває провадження. Тому з самого початку процесу важливе значення має оцінка справи в цілому, відстеження процесуальних строків та ефективне використання права на захист.
Merve Kartal
Адвокат