Позбавити особу спадщини за турецьким правом можна не лише одним способом; існують три окремі інститути, які часто плутають. Усунення від спадкування діє за волею спадкодавця, позбавлення спадкових прав — безпосередньо в силу закону; жоден із них не залежить від згоди спадкоємця. Третій — відмова від спадщини — це договір, стороною якого є сам спадкоємець, і він є предметом сторінки договір про відмову від спадщини.
Ця сторінка розглядає перші два. Уживані в побуті звороти «позбавити сина/дочку спадщини» чи «відсторонити від спадщини» не є назвою жодного з них.
Порядок спадкування та розміри обов’язкової частки викладено на сторінці Спадкове право.
Чи існує позов «про позбавлення сина/дочки спадщини» або «про відсторонення від спадщини»?
Ні. У Цивільному кодексі Туреччини немає позову чи дії під назвою «позов про позбавлення сина/дочки спадщини» або «відсторонення від спадщини». Ні мати, ні батько не можуть за власною волею припинити походження своєї дитини.
Цими термінами позначають три різні речі, і всі три відрізняються:
- Усунення від спадкування виключає дитину не з походження, а лише зі спадщини; воно вчиняється виключно розпорядженням на випадок смерті та може ґрунтуватися лише на підставах, передбачених законом (TMK m.510, m.513).
- Позбавлення спадкових прав — це наслідок, який закон застосовує сам по собі у чотирьох тяжких випадках; він не залежить від жодної дії спадкодавця (TMK m.578).
- Турецький інститут припинення відносин усиновлення (evlâtlık ilişkisinin kaldırılması) може вимагатися лише щодо усиновленої дитини, і право на позов не надано усиновлювачу. Якщо згоди не отримано без законної підстави, припинення можуть вимагати особи, згода яких мала бути отримана; якщо внаслідок цього інтересам неповнолітнього буде тяжко завдано шкоди, цей шлях недоступний (TMK m.317). В інших недоліках по суті вимагати можуть прокурор Республіки або кожен заінтересований (TMK m.318). Право на позов спливає після одного року з дня, коли стало відомо про підставу; фразу «в будь-якому разі через п’ять років після усиновлення», що раніше містилася у статті, скасовано рішенням Конституційного суду (TMK m.319).
Саме усиновлення вже породжує спадкові права: права та обов’язки, що належать матері й батькові, переходять до усиновлювача, і усиновлений стає спадкоємцем усиновлювача (TMK m.314).
Позов про оспорювання походження (TMK m.286) також перебуває поза цим контекстом: цей позов стосується спростування презумпції батьківства, а не виключення дитини зі спадщини.
Як здійснюється усунення від спадкування? Форма та підстави
Усунення вимагає одночасного настання трьох умов: спадкоємець з обов’язковою часткою, визначена законом підстава і розпорядження на випадок смерті, в якому підстава чітко зазначена. Розпорядженням може бути заповіт або спадковий договір; заповіт складається в офіційній формі або власноручно (TMK m.531). Усний заповіт хоч і виглядає як третя форма, на практиці шляхом не є: до нього можна вдатися лише за надзвичайних обставин — безпосередньої небезпеки смерті, перерви сполучення, хвороби, війни тощо (TMK m.539), і він втрачає чинність через один місяць після виникнення можливості скласти заповіт в інший спосіб (TMK m.541).
Вибір між заповітом і спадковим договором визначає й можливість подальшої відмови — подробиці в порівняльній таблиці нижче.
Закон наводить дві підстави:
- Спадкоємець вчинив тяжкий злочин проти спадкодавця або однієї з близьких йому осіб,
- Спадкоємець істотно не виконав сімейно-правових обов’язків щодо спадкодавця або членів його сім’ї (TMK m.510).
Одночасно діють три межі. Усунення можливе лише щодо спадкоємця з обов’язковою часткою. Воно вчиняється лише розпорядженням на випадок смерті. І перелік підстав є закритим: підстава, не передбачена законом, хоч би якою справедливою вона видавалася, не є підставою для усунення.
Одна деталь тут багато що визначає: обов’язкову частку братів і сестер скасовано 2007 (пункт 3 статті 506 TMK, скасований Законом № 5650 від 4/5/2007). Щоб виключити спадкоємця, який не має обов’язкової частки, усунення взагалі не потрібне; спадкодавець у межах свободи розпорядження може не включати його до спадку.
Усунення через неплатоспроможність (боргову неспроможність)
Закон передбачає ще один окремий і вузький випадок. Спадкодавець може усунути від спадкування низхідного спадкоємця, щодо якого є документ про неплатоспроможність через борги, щодо половини його обов’язкової частки; однак цю половину він зобов’язаний закріпити за вже народженими та майбутніми дітьми усуненого (TMK m.513).
Таке усунення не є й остаточним: якщо на момент відкриття спадщини документ про неплатоспроможність втратив чинність або сума боргу, охоплена документом, не перевищує половини спадкової частки усуненого, за вимогою усуненого усунення скасовується.
Наслідки усунення та тягар доказування
Наслідки. Усунена від спадкування особа не може отримати частку зі спадщини, а також не може подати зменшення розпоряджень, що порушують обов’язкову частку. Якщо спадкодавець не розпорядився інакше, спадкова частка усуненого переходить — так, ніби ця особа померла раніше за спадкодавця — до його низхідних, а за їх відсутності до законних спадкоємців спадкодавця. Низхідні усуненого можуть вимагати своєї обов’язкової частки так, ніби ця особа померла раніше за спадкодавця (TMK m.511).
Отже, усунення за загальним правилом виключає особу, а не її нащадків.
Тягар доказування. Усунення від спадкування чинне лише тоді, коли спадкодавець зазначив підставу усунення у відповідному розпорядженні. Якщо усунений заперечує, обов’язок довести наявність зазначеної підстави покладається на спадкоємця або відказоодержувача, який отримує вигоду від усунення. Якщо наявність підстави не доведено або підставу усунення в розпорядженні не зазначено, розпорядження виконується поза обов’язковою часткою спадкоємця; проте якщо спадкодавець вчинив це розпорядження внаслідок явної помилки щодо підстави усунення, усунення є недійсним (TMK m.512).
Розмежування тут важливе: якщо підставу не доведено, чинним залишається розпорядження, але обов’язкова частка спадкоємця залишається недоторканою.
Як заперечити проти усунення?
Закон передбачає два окремі шляхи, і кожен має свій строк.
визнання недійсним розпорядження на випадок смерті. Позов про визнання недійсним можна подати, якщо розпорядження вчинено тоді, коли спадкодавець не мав дієздатності на розпорядження; якщо його вчинено внаслідок помилки, обману, залякування чи примусу; якщо його зміст, пов’язані з ним умови чи обтяження суперечать закону або моралі; або якщо його вчинено без дотримання передбачених законом форм (TMK m.557). Право на позов спливає через один рік з дня, коли позивач дізнався про розпорядження, підставу недійсності та про своє право, і в будь-якому разі через десять років щодо добросовісних відповідачів та двадцять років щодо недобросовісних — з дня відкриття заповіту щодо заповітів, а щодо інших розпоряджень з дня переходу спадщини; недійсність можна завжди заявити шляхом заперечення (TMK m.559).
зменшення розпоряджень, що порушують обов’язкову частку. Спадкоємці, не отримали належної їм обов’язкової частки, можуть вимагати зменшення розпоряджень спадкодавця, що перевищують частину, якою він міг розпорядитися (TMK m.560). Це право спливає через один рік з дня, коли стало відомо про порушення обов’язкової частки, і в будь-якому разі через десять років — щодо заповітів з дня їх відкриття, а щодо інших розпоряджень з дня відкриття спадщини; вимогу про зменшення можна завжди заявити шляхом заперечення (TMK m.571). Як розрахунок виконується крок за кроком, викладено на сторінці як розраховується обов’язкова частка.
Є й наслідок невиконання заперечення: якщо усунений від спадкування не заперечує проти розпорядження про усунення, конкурсне управління або кредитори, які мають документ про неплатоспроможність, можуть подати зменшення розпоряджень, що порушують обов’язкову частку на тих самих умовах (TMK m.562). Ці самі умови такі: позов не подано попри попередження кредиторів, позов подано в обсязі, необхідному для отримання боргу, і у строк, наданий спадкоємцю.
Підвідомчість і підсудність. Ці справи розглядаються цивільним судом першої інстанції (HMK m.2), оскільки інше не встановлено, і справа підсудна суду останнього місця проживання померлого, причому ця підсудність є виключною (HMK m.11/1-a; TMK m.576). Виключну підсудність встановлює лише перша частина статті; у справах про скасування свідоцтва про спадкоємство підсудним також є суд за місцем проживання кожного зі спадкоємців (HMK m.11/3). Натомість відмова від спадщини провадиться шляхом звернення до турецького суду цивільного правосуддя (TMK m.609), а свідоцтво про спадкоємство — до турецького суду цивільного правосуддя або нотаріуса (TMK m.598).
Позбавлення спадкових прав: випадок, який закон застосовує сам по собі
Цей інститут жодним чином не залежить від волі спадкодавця. Зазначені нижче особи не можуть бути спадкоємцями, а також не можуть набути жодного права за розпорядженням на випадок смерті:
- ті, хто умисно та протиправно вбив або намагався вбити спадкодавця,
- ті, хто умисно та протиправно привів спадкодавця у стан, коли він тривалий час не може вчиняти розпорядження на випадок смерті,
- ті, хто шляхом обману, примусу чи залякування домігся вчинення спадкодавцем розпорядження на випадок смерті або відмови від такого розпорядження, а також ті, хто цьому перешкодив,
- ті, хто умисно та протиправно знищив або пошкодив розпорядження на випадок смерті в ситуації та в час, коли спадкодавець уже не міг його відновити.
Позбавлення спадкових прав припиняється прощенням з боку спадкодавця (TMK m.578). І позбавлення стосується лише позбавленої особи: низхідні позбавленої особи стають спадкоємцями так, ніби ця особа померла раніше за спадкодавця (TMK m.579).
Різниця між усуненням і позбавленням спадкових прав
Обидва породжують наслідки поза волею спадкоємця, але діють по-різному. Становище низхідних зберігається в обох випадках, але різними шляхами: при позбавленні низхідні стають спадкоємцями безпосередньо (TMK m.579). При усуненні ж, якщо спадкодавець не розпорядився інакше, частка усуненого переходить як є до його низхідних; якщо спадкодавець розпорядився інакше, тим, що залишається в низхідних, є обов’язкова частка (TMK m.511).
| Усунення від спадкування | Позбавлення спадкових прав | |
|---|---|---|
| Як виникає | Розпорядження спадкодавця на випадок смерті | Сам по собі в силу закону |
| Чия воля | Спадкодавця | Нічия |
| Щодо кого | Лише щодо спадкоємця з обов’язковою часткою | Щодо кожного, хто міг би бути спадкоємцем; перешкоджає й набуттю прав за розпорядженням на випадок смерті |
| Підстава | Дві передбачені законом підстави, а також випадок документа про неплатоспроможність | Чотири передбачені законом випадки |
| Форма | Заповіт або спадковий договір | Форма не має значення |
| Зазначення підстави | Обов’язкове в розпорядженні; якщо не зазначено, обов’язкова частка зберігається | Не має значення |
| Вплив на низхідних | Якщо не вирішено інакше, частка переходить до низхідних; в іншому разі низхідні можуть вимагати свою обов’язкову частку (m.511) | Низхідні стають спадкоємцями (m.579) |
| Припинення | Якщо вчинено заповітом, спадкодавець може відмовити будь-коли (m.542–543); якщо спадковим договором, припиняється лише за письмовою згодою сторін (m.546) | Прощенням спадкодавця (m.578) |
| Джерело | TMK m.510–513 | TMK m.578–579 |
А відмова? І усунення, і позбавлення не залежать від згоди спадкоємця. Третій шлях — відмова від спадщини — є прямо протилежним: стороною є сам спадкоємець, вона вчиняється за життя спадкодавця, і зазначати підставу не потрібно (TMK m.528). Її форма, порядок укладення між братами й сестрами та вплив на низхідних викладено на сторінці договір про відмову від спадщини.
Що можна зробити, якщо для спадкоємця з обов’язковою часткою немає підстави для усунення?
Якщо жодної з двох передбачених законом підстав немає, але спадкодавець усе ж хоче змінити розподіл, шлях усунення закритий — інші шляхи не закриті. По черзі три питання вирішують справу.
Перше: чи має цей спадкоємець обов’язкову частку? Обов’язкова частка надана лише низхідним, матері й батькові та пережившому подружжю (TMK m.506). Обов’язкову частку братів і сестер скасовано 2007. Щоб виключити спадкоємця без обов’язкової частки, усунення не потрібне — але й нічого не робити недостатньо: якщо не вчинено розпорядження на випадок смерті, ця особа отримає свою частку спадщини як законний спадкоємець. Отже, і на цьому шляху потрібен заповіт або спадковий договір.
Друге: якою є частина, якою можна розпорядитися? Спадкодавець, який має як спадкоємців низхідних, матір і батька або подружжя, може вчиняти розпорядження на випадок смерті щодо частини спадщини, що залишається поза обов’язковими частками; якщо жодного з цих спадкоємців немає, він може розпорядитися усією спадщиною (TMK m.505). Отже, обов’язкова частка зберігається, решта є вільною і може бути спрямована бажаній особі.
Третє: чи можна отримати згоду самого спадкоємця? Якщо можна, шлях змінюється: за договором про відмову від спадщини, укладеним між спадкодавцем і спадкоємцем, спадкоємець втрачає статус спадкоємця, і зазначати для цього підставу не потрібно (TMK m.528). Натомість форма є суворою: договір має бути укладений у формі офіційного заповіту, тобто сторони мають одночасно повідомити свої бажання офіційному службовцю та підписати договір у присутності службовця і двох свідків (TMK m.545).
Передачі за життя є окремою темою. Прижиттєві надання спадкодавця також не завжди залишаються в межах свободи розпорядження: надання законному спадкоємцю, який втратив статус спадкоємця, у залік його спадкової частки, надання з метою врегулювання спадкових прав ще до смерті та надання, щодо яких очевидно, що вони вчинені з метою позбавити правила про обов’язкову частку їхньої дії, підлягають зменшенню так само, як розпорядження на випадок смерті (TMK m.565).
А наслідок написання усунення без підстави очевидний: якщо підставу в розпорядженні не зазначено або її зазначено, але не доведено, розпорядження виконується поза обов’язковою часткою спадкоємця (TMK m.512). Слід додати й таке: обов’язкова частка не охороняється сама по собі — спадкоємець має подати зменшення розпоряджень, що порушують обов’язкову частку або заявити вимогу про зменшення шляхом заперечення (TMK m.560, m.571).
Часті запитання
Чи можу я повністю виключити свою дитину зі спадщини?
Лише якщо є одна з передбачених законом підстав і ви зазначите її в розпорядженні на випадок смерті (TMK m.510, m.512). Якщо підставу не зазначено, розпорядження виконується поза обов’язковою часткою спадкоємця. Крім того, спадкова частка переходить до низхідних усуненого, якщо ви не розпорядилися інакше (TMK m.511).
Чи існує позов про усунення від спадкування?
Ні. Усунення — не позов, а розпорядження на випадок смерті, вчинене спадкодавцем за життя. Спір потрапляє до суду лише після смерті, і шлях, доступний усуненому, — не зменшення: усунена особа не може подати зменшення розпоряджень, що порушують обов’язкову частку (TMK m.511). Усунений заперечує проти усунення; тоді обов’язок довести наявність підстави покладається на того, хто отримує вигоду від усунення, і якщо підставу не доведено, розпорядження виконується поза обов’язковою часткою (TMK m.512). За наявності умов окремо можна вимагати визнання недійсним розпорядження на випадок смерті (TMK m.557).
Що треба написати в заповіті про усунення від спадкування?
На цій сторінці зразок тексту не наводиться. За змістом визначальним є таке: усунення чинне лише тоді, коли в розпорядженні зазначено підставу усунення (TMK m.512). Форма також важлива — недотримання предусмотрених законом форм саме по собі є підставою недійсності (TMK m.557).
Що може зробити усунена від спадкування особа?
Усунена особа не може подати зменшення розпоряджень, що порушують обов’язкову частку (TMK m.511), але може заперечити проти усунення; у такому разі обов’язок довести наявність підстави покладається на сторону, яка отримує вигоду від усунення (TMK m.512). За наявності умов можна також вимагати визнання недійсним розпорядження на випадок смерті (TMK m.557, m.559).
Батько каже, що усунув мене від спадщини, що робити?
Сама лише усна заява не породжує наслідку усунення від спадкування; усунення можливе лише розпорядженням на випадок смерті і із зазначенням підстави (TMK m.510, m.512). Після відкриття спадщини коло спадкоємців засвідчується свідоцтвом про спадкоємство (veraset ilamı).
Чи виключаються зі спадщини також діти особи, яка вбила спадкодавця?
Ні. Позбавлення стосується лише позбавленої особи; діти позбавленої особи стають спадкоємцями так, ніби їхній батько чи мати померли раніше за спадкодавця (TMK m.579). Позбавлення є особистим і не переходить на нащадків.
Нормативна основа
Цивільний кодекс Туреччини № 4721 — m.286 (оспорювання походження), m.314 (наслідки усиновлення), m.317–319 (припинення відносин усиновлення), m.505 (частина, якою можна розпорядитися), m.506 (обов’язкова частка), m.510 (підстави усунення), m.511 (наслідки), m.512 (тягар доказування), m.513 (усунення через неплатоспроможність), m.528 (відмова від спадщини), m.531 (форми заповіту), m.539 і m.541 (усний заповіт і втрата ним чинності), m.542–543 (скасування заповіту), m.545 (форма спадкового договору), m.546 (припинення спадкового договору), m.557 (визнання недійсним розпорядження на випадок смерті), m.559 (строки для визнання недійсним розпорядження на випадок смерті), m.560 (зменшення розпоряджень, що порушують обов’язкову частку), m.562 (позов кредиторів про зменшення), m.565 (безоплатні надання, що підлягають зменшенню), m.571 (строки при зменшенні), m.576 (компетентний суд), m.578–579 (позбавлення спадкових прав), m.598 (свідоцтво про спадкоємство), m.609 (орган при відмові від спадщини) — mevzuat.gov.tr
Цивільний процесуальний кодекс Туреччини № 6100 — m.2 (підвідомчість), m.11 (виключна підсудність у спадкових справах) — mevzuat.gov.tr
Пов’язані сторінки
- Спадкове право — головна сторінка
- Як і де укладається договір про відмову від спадщини?
- Як розраховується обов’язкова частка?
- Як здійснюється відмова від спадщини?
- Як отримати свідоцтво про спадкоємство (veraset ilamı)?
- Мати померла, батько одружився: що буде зі спадщиною?
Ця стаття має загальну юридично-інформаційну мету і не є правовим висновком. Оскільки обставини кожної справи різняться, для вашої конкретної ситуації рекомендується отримати юридичну підтримку у вашого адвоката.