Обов’язкова частка — це та частина, яку закон виділяє певним спадкоємцям і якою спадкодавець не може вільно розпорядитися ані заповітом, ані спадковим договором. Розрахунок складається з трьох кроків: спочатку знаходиться спадкова маса, що береться за основу розрахунку, потім законна спадкова частка спадкоємця, і врешті до цієї частки застосовується розмір, встановлений ст. 506 Цивільного кодексу Туреччини. Конкретно: у спадкодавця, який має дружину та двох дітей, обов’язкові частки разом становлять %62,5 спадкової маси, а вільно розподілити можна %37,5.
Хто належить до спадкоємців з обов’язковою часткою, чому брати й сестри не мають обов’язкової частки та загальні рамки зменшення заповідальних розпоряджень викладено на сторінці Спадкове право. Ця стаття розглядає лише сам розрахунок.
Три кроки розрахунку
1. Спадкова маса, що береться за основу розрахунку. Коефіцієнти не застосовуються до майна на день смерті в його незміненому вигляді; спочатку провадяться відрахування та доповнення (нижче).
2. Законна спадкова частка. Розмір застосовується не до всієї спадщини, а до власної законної частки цього спадкоємця. Діти отримують рівні частки, а місце дитини, яка померла раніше за спадкодавця, займає її власне низхідне потомство (ст. 495). Якщо низхідного потомства немає, спадкоємцями є мати й батько; якщо один із них помер раніше, його місце займає його власне низхідне потомство, тобто брати, сестри та племінники (ст. 496). Якщо немає ані низхідного потомства, ані матері й батька та їхнього низхідного потомства, спадкоємцями стають дід і баба (ст. 497). Частка пережилого з подружжя залежить від того, з якою групою він спадкує разом (ст. 499): разом із низхідним потомством — чверть спадщини, разом із групою матері й батька — половина, разом із дідом і бабою та їхніми дітьми — три чверті; якщо ж і їх немає, уся спадщина переходить до подружжя.
3. Розмір за ст. 506.
| Спадкоємець | Обов’язкова частка (від його законної частки) |
|---|---|
| Низхідне потомство | 1/2 |
| Кожен із матері й батька | 1/4 |
| Пережиле подружжя — якщо спадкує разом із низхідним потомством або групою матері й батька | уся |
| Пережиле подружжя — в усіх інших випадках | 3/4 |
«Інші випадки» для подружжя охоплюють дві ситуації: коли воно спадкує разом із групою діда й баби та коли залишається єдиним спадкоємцем. Друга є найбільш обмежувальною — див. приклад 6. нижче.
Спадкова маса, що береться за основу розрахунку: що відраховується, а що додається
Якщо цей крок пропустити, усі розміри застосовуватимуться до неправильної бази. Згідно зі ст. 507 ЦК Туреччини частина, якою можна розпорядитися, обчислюється за станом на день смерті спадкодавця, і зі спадкової маси відраховуються: борги спадкодавця, витрати на похорон, витрати на опечатування та опис спадщини, витрати на утримання протягом трьох місяців осіб, які проживали разом зі спадкодавцем і утримувалися ним.
Потім провадиться доповнення. Відповідно до ст. 508 безоплатні надання за життя спадкодавця додаються до розрахунку тією мірою, якою вони підлягають зменшенню. Які з них підлягають зменшенню, ст. 565 перелічує в чотирьох пунктах: надання законному спадкоємцю, який втратив спадковий статус, у рахунок його спадкової частки, а також передача майна низхідному потомству без зобов’язання повернути його, звільнення від боргу, посаг і засновницький капітал понад звичайний; надання, здійснені з метою врегулювання спадкових прав ще до смерті; дарування зі збереженням права відмови, а також дарування, крім подарунків, звичайних для певної нагоди, зроблених протягом року до смерті; і надання, мета яких явно полягає в тому, щоб знешкодити правила про обов’язкову частку.
Для страхування життя ст. 509 встановлює окреме правило. Якщо спадкодавець уклав страхування на випадок власної смерті на користь третьої особи, згодом призначив таку особу вигодонабувачем або безоплатно передав право вимоги до страховика, до спадкової маси додається купівельна вартість страхової вимоги на момент смерті.
Побутовою мовою: спочатку відраховуються борги й витрати, потім додаються ті безоплатні надання, які спадкодавець зробив за життя і які закон перелічує. Отримана сума є базою розрахунку.
Шість прикладів
У наведених нижче прикладах спадкова маса, що береться за основу розрахунку, прийнята як 1.000.000 TL. Цифри наведено лише для показу розмірів.
1 — подружжя та двоє дітей. Законні частки: подружжя 250.000, кожна дитина 375.000. Обов’язкові частки: подружжя, оскільки спадкує разом із низхідним потомством, — уся його частка (250.000), кожна дитина — половина її частки (187.500). Разом 625.000. Можна розпорядитися 375.000 TL. За такої структури підсумок незалежно від кількості дітей завжди становить 625.000.
2 — подружжя, мати й батько, низхідного потомства немає. Законні частки: подружжя 500.000, мати 250.000, батько 250.000. Обов’язкові частки: подружжя — уся його частка (500.000), кожен із матері й батька — чверть його частки (62.500). Разом 625.000. Можна розпорядитися 375.000 TL.
3 — мати й батько, подружжя немає, низхідного потомства немає. Законні частки 500.000 і 500.000; обов’язкові частки 125.000 і 125.000, разом 250.000. Можна розпорядитися 750.000 TL. Тобто наявність спадкоємців з обов’язковою часткою не завжди однаковою мірою зв’язує руки спадкодавця.
4 — одна дитина, подружжя немає. Законна частка 1.000.000, обов’язкова частка 500.000. Можна розпорядитися 500.000 TL.
5 — лише двоє братів і сестер. Брати й сестри є спадкоємцями, обов’язкової частки вони не мають. Спадкодавець може розпорядитися всією сумою 1.000.000 TL.
6 — лише подружжя. Якщо немає низхідного потомства, групи матері й батька та групи діда й баби, спадщина повністю переходить до подружжя (ст. 499/3). Подружжя в цьому випадку підпадає під «інші випадки»: його обов’язкова частка становить три чверті законної частки, тобто 750.000. Можна розпорядитися лише 250.000 TL. Це питання, щодо якого спадкодавці, які перебувають у шлюбі без дітей, найчастіше помиляються.
Найпоширеніша помилка
Застосовувати розмір не до законної частки, а безпосередньо до всієї спадщини. Твердження «обов’язкова частка дитини — половина» не означає «дитина отримує половину спадщини». У спадкодавця, який має дружину та двох дітей, законна частка дитини становить 3/8 спадщини, а обов’язкова частка — половину цього, тобто 3/16.
Те саме стосується і спадкової маси, що береться за основу розрахунку: від цієї суми спочатку визначаються законні частки, а коефіцієнти за ст. 506 застосовуються вже до цих часток.
Що відбувається під час застосування зменшення заповідальних розпоряджень?
Спадкоємець, чию обов’язкову частку порушено, може подати позов про зменшення заповідальних розпоряджень (ст. 560). Право на позов спливає через один рік від дня, коли спадкоємець дізнався про порушення, і в будь-якому разі через десять років; ці строки перебігають незалежно від того, чи є між сторонами спір, і докладно викладені на сторінці Спадкове право. У справі про зменшення заповідальних розпоряджень виключну підсудність має суд останнього місця проживання спадкодавця (ст. 11/1-a ЦПК Туреччини); якщо останнім місцем проживання є Аланія, справа розглядається в Аланії. Виключну підсудність не можна змінити угодою сторін про підсудність (ст. 18/1 ЦПК Туреччини), і суд досліджує її за власною ініціативою (ст. 19/1).
Зменшення заповідальних розпоряджень не скасовує надання повністю; воно зменшує його тією мірою, якою потрібно доповнити обов’язкову частку. Відповідно до ст. 563 зменшення, якщо з правочину не випливає, що воля спадкодавця була іншою, провадиться щодо всіх надань, отриманих через призначення спадкоємця або іншим заповідальним розпорядженням, пропорційно.
Надання спадкоємцю з обов’язковою часткою також не виключається зі зменшення. Відповідно до ст. 561, якщо є кілька заповідальних розпоряджень, що підлягають зменшенню, частина надання спадкоємцю з обов’язковою часткою, яка перевищує його обов’язкову частку, та надання особам, які не мають обов’язкової частки, зменшуються пропорційно.
Черговість також визначена: відповідно до ст. 570 зменшення провадиться спочатку щодо заповідальних розпоряджень, а якщо цього недостатньо — щодо надань за життя, рухаючись від найновішого до найдавнішого; надання публічним юридичним особам, а також суспільно корисним об’єднанням і фондам — в останню чергу.
Найпоширеніша проблема на практиці — коли предмет заповіту є неподільною річчю. Відповідно до ст. 564, якщо заповіт щодо певної речі, яку неможливо поділити без зменшення її вартості, підлягає зменшенню, кредитор за заповітом за своїм бажанням або сплачує вартість частини, що підлягає зменшенню, і кредитор за заповітом отримує річ, або вимагає гроші у розмірі вартості частини, якою можна розпорядитися. Якщо річ залишається в кредитор за заповітом, сума до сплати визначається за вартістю на день ухвалення рішення. Ті самі правила застосовуються і при зменшенні надань за життя.
Поширені запитання
Чи обов’язкова частка та законна спадкова частка — це те саме?
Ні. Законна спадкова частка — це частка, яка за законом припадає спадкоємцю; обов’язкова частка — це та частина цієї частки, яка захищена розміром, встановленим ст. 506 ЦК Туреччини. Якщо заповіту чи спадкового договору немає, спадкоємець отримує всю свою законну частку, і до розрахунку обов’язкової частки взагалі не вдаються.
Чи спадкова маса, що береться за основу розрахунку, дорівнює тій сумі майна, яке залишив спадкодавець?
Здебільшого ні. Відповідно до ст. 507 ЦК Туреччини відраховуються борги та перелічені витрати; відповідно до ст. 508, ст. 565 і ст. 509 додаються деякі надання за життя та купівельна вартість страхової вимоги за страхуванням життя на момент смерті. Тому база розрахунку може виявитися і меншою, і більшою за суму, що є в наявності.
Чи має усиновлена особа обов’язкову частку?
Відповідно до ст. 500 ЦК Туреччини усиновлена особа та її низхідне потомство спадкують усиновителю як кровні родичі. Тому розмір обов’язкової частки, передбачений для низхідного потомства, застосовується й до усиновленої особи.
Чи обов’язково звертатися до суду для розрахунку обов’язкової частки?
Сам розрахунок є математичною дією; якщо спадкоємці можуть домовитися між собою, позов не потрібен. Якщо домовитися не вдається або вимагається зменшення розпорядження, постає питання про позов про зменшення заповідальних розпоряджень за ст. 560. Те, що позов не подано, не зупиняє перебігу строків, що погашають право.
Нормативна база
Цивільний кодекс Туреччини № 4721, ст. 495–500, ст. 505–509, ст. 560–565, ст. 570, ст. 571 — mevzuat.gov.tr
Цивільний процесуальний кодекс Туреччини № 6100, ст. 11, ст. 18, ст. 19 — mevzuat.gov.tr
Пов’язані сторінки
- Спадкове право — головна сторінка
- Як оформити відмову від спадщини? — тримісячний строк, порядок подання та до кого переходить частка, від якої відмовилися
Ця стаття має загальну юридично-інформаційну мету. Оскільки умови кожної справи, структура спадкування та застосовні строки різняться, для вашої конкретної ситуації рекомендується отримати правову підтримку у вашого адвоката.